ПРЕЧУДЕ́СНИЙ

, а, е, також у сполуч. зі сл. [S]чудесний[/S], розм.

Підсил. до чуде́сний.

Колись на Рогатинщині один юнак покохав чудесну-пречудесну дівчину, а вона, перш ніж погодитися, вирішила його перевірити

(з легенди)

;

Ти знайомиш люд свій чесний з нашим чесним та могутнім. Ти апостол пречудесний, що пройнявсь увесь майбутнім

(П. Тичина)

;

Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! Верби, тополі, вишні

(О. Ковінька)

;

В одного селянина Дмитро Іванович знайшов пречудесну скриню; вона добре збереглася і була оздоблена українським орнаментом

(І. Шаповал)