ПРЕЧУВА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., заст., поет.

Передчувати

[

Мавка

Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати...

(Леся Українка)

;

[

Дорошенко

Єдиная, коли б ти тільки знала, Що робиться в моїй душі тепер! Я пречував, чекав я сю хвилину, І ось вона прийшла

(Л. Старицька-Черняхівська)

;

Душа в тривозі, мов щось пречуває... Аж ось... Що там чорніє на путі?

(М. Вороний)