ПРЕЧО́РНИЙ

, а, е, також у сполуч. зі сл. [S]чорний[/S], розм.

Дуже чорний (у 1–4, 8, 9, 11, 13)

А в неї пречорнії патли .. – І сміють торкатись єдині До личка Феррохи

(А. Кримський)

;

Хоч ніч була чорна-пречорна, над головою висіли хмари, часом з неба били блискавиці

(С. Скляренко)

;

Сонце сіло за чорну-пречорну хмару

(О. Бердник)

;

Сорочка на ньому чорна та пречорна, та вся вже в дірках, босий, бородою заріс

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Оракул Стрибог і сам не розумів до кінця, що відбувається з його душею. Отою безсмертною, отою чорною-пречорною

(Дара Корній)