ПРЕЧИ́СТО

, також у сполуч. зі сл. [S]чистий[/S], розм.

Присл. до пречи́стий 1

Напередодні великого свята господиня чисто-пречисто прибрала хатину

(з казки)

;

Лице, спалахнувши, миттєво погасне, до нього не липне ні тьма, ні смола... Воно зацвітає пречисто, прекрасно, коли обліта його іскра-бджола

(П. Мовчан)

;

Цвіркун, що жив у сінцях за газбалоном, заводив радісної, пречисто сумної

(Є. Пашковський)

;

* У порівн.

Вона вийшла оправдана і немов пречисто обмита, неначе невіста, прибрана на стрічу жениха

(І. Франко)