ПРЕЦІКА́ВИЙ

, а, е, також у сполуч. зі сл. [S]цікавий[/S], розм.

Дуже цікавий

Був

[Опанас]

невтомний, бігаючи зо мною скрізь і оповідаючи про все, а все було цікаве-прецікаве для нього

(І. Франко)

;

Мама – коли це бувало! – хотіла не послухати, а доповісти синам для обох них прецікаві й навіть важливі новини

(Олекса Ізарський)

;

– А Ви пам'ятаєте Миколу Хомського, котрий жив на розі Бельведерської і Орлика? .. Прецікава була людина, хоча й не поцінована за життя

(В. Єшкілєв)

;

– З Лукії Наркисівни й справді вийшов би прецікавий та превеселий столоначальник

(І. Нечуй-Левицький)