ПРЕХОРО́ШИЙ
, а, е, також у сполуч. зі сл. [S]хороший[/S], розм.
Дуже хороший (у 1–7 знач.)
. Священник після Євангелії сказав прехорошу проповідь доволі чистою українською мовою
(І. Нечуй-Левицький)
;Ось нащо вже Килина Скибівна – стоїть скраю чорнява, хороша-прехороша, вогонь-дівка, а й та зараз тиха стоїть, задумана
(А. Головко)
;Легка сорочка опустилась Із прехорошого плеча... Вона того й не поміча
(М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
;В одній крамничці якось вона побачила напрочуд вишукане та прехороше платтячко
(Дара Корній)
;//
у знач. ім. прехоро́ший,
шого,
ч.; прехоро́ша, шої,
ж.Той (та), хто має гарну зовнішність, риси характеру і т. ін.
Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб собаки не гарчали, А щоб вороги мовчали
(з народної пісні)
.