ПРЕХО́РОШЕ

, також у сполуч. зі сл. [S]хороше[/S], розм.

Присл. до прехоро́ший.

Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу, та й заходилися прехороше грати до танцю

(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

;

Як прехороше, з усіма подрібностями

[подробицями]

списав нам автор, мов на картині, релігійнії обряди поганськії

(І. Франко)

;

У кімнаті стала

[Галя]

вбиратися. І що то вирядилася – хороше та прехороше!

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

у знач. пред.

– Коли б ви знали, як мені не хочеться рушать з місця. Надворі так хороше. Саме розпишнивсь май. В нас тут прехороше, як у раю

(І. Нечуй-Левицький)