СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПРЕТИ́ХО
, також у сполуч. зі сл. [S]тихо[/S], розм.
Присл. до прети́хий.
Попрощався
[дід]
з усім родом, ліг на лаві, перехрестився і тихо-претихо заснув
(О. Кониський)
;
Велетень-море тільки край берега дихало тихо-претихо
(Дніпрова Чайка)
;
// 
у знач. пред.
Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею
(О. Донченко)
;
В хаті тихо-претихо. І натоплена піч. Інкрустований місяць в заворожену ніч
(Л. Костенко)
.