СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПРЕТЕНДУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок.
1
.
Ставити певні вимоги, заявляти свої права на кого-, що-небудь
.
Був це Борис, син Святослава, який по смерті батька претендував на чернігівський стіл, сів на нього 4 травня 1077 р., але прокняжив всього 8 днів
(І. Франко)
;
Молодший
[син імператора Франца-Йосифа]
Вільгельм залишався .. без династичних перспектив, тому й претендував посісти трон бодай українського короля
(Ю. Смолич)
;
Ярослав претендував на імператорський престол, оскільки його друга дружина Феодора була родичкою царя Костянтина
(Р. Іванченко)
;
Монголи не претендують на землі, які на певний час були потрапили в залежність до їхніх предків, так само, як греки не збираються вимагати назад Константинополя, який п'ять сторіч тому став турецьким містом Стамбулом
(І. Білик)
.
2
.
Домагатися визнання за собою певних властивостей, особливостей (часто відсутніх насправді)
.
Звісно, моя думка не авторитетна – я й не претендую на се
(Леся Українка)
;
Хвильовий ніколи не претендував на звання критика, ідеолога чи то лідера, а тим паче – філософа
(М. Хвильовий)
;
Усякий панок, що претендував на те, щоб його вважали людиною культурною, поспішав влаштувати в себе кріпацький хор, оркестр, а то й навіть балет чи цілий театр
(В. Гжицький)
;
– Твоя п'єса претендує на великі узагальнення українських культурних іпостасей!
(Є. Кононенко)
.