ПРЕСТО́ЛЬНИЙ
, а, е.
Стос. до престолу
. Гадав, що зустрінуть його якщо й не так пишно, як прийнято в Царгороді, то принаймі з пошаною: на вулицях юрби цікавого народу, в дворі князя ряди почесних дружинників, у гридницях повно придворних вельмож і прислуги, у престольній світлиці княжі радники
(Б. Лепкий)
;І ще дізнався Корінь про те, що нині яровити мають царя Горевія, що Витич – престольний город і що сусідні полянські та й деякі древлянські племена дають данину цареві
(О. Бердник)
;Височiють найкращi храми землi київської, найпрекраснiшi палаци князiв.., там найвищi вежi та найкращi стiни-городнi. Бо Київ – град престольний!
(Ю. Логвин)
;А ще он там, на полив'янім квадраті долівки перед престольним кріслом стояв торік поблідлий .. папський нунцій
(К. Гриневичева)
;Крізь густий запах ладану й воску пробилося миготливе світло престольних свічок
(Р. Іваничук)
.