ПРЕСТИ́Ж
, у, ч.
Авторитет (у 1 знач.), вплив, який має хто-, що-небудь
. А то ж іще селяни. Уронити перед ними свій панський престиж – та це все одно що самому собі вистрілити в лоб
(Г. Хоткевич)
;Щоб хоч скільки-небудь удержувати свій престиж між слухачами, приватних розмов уникали
[вихователі]
з ними(С. Васильченко)
;Спеціалісти критики, що свій престиж підтримують тим, що ніколи нічим не бувають вдоволені, гордо відмовляються виголошувати свою високу думку, і їх треба припрошувати, як іменитих гостей на званому обіді
(В. Підмогильний)
;Бова виявився самотнім. Тоді, щоб зберегти свій престиж перед колективом і, головне, щоб утриматись на роботі, він таки пішов до директора цирку
(Д. Ткач)
;Катастрофічно падав престиж Османської держави серед інших держав Сходу і Заходу
(В. Малик)
.