СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПРЕСЛОВУ́ТИЙ
, а, е.
1
.
заст.
Відомий, знаменитий, славний
.
Дрансеса смілость
[смілість]
тут взяла: – “О, князю, – крикнув, – пресловутий! Великим ти родився бути!”
(І. Котляревський)
;
– Так отаким-то побитом, паничу, пресловуту козацьку Січ зруйнували
(О. Стороженко)
.
2
.
ірон.
Який здобув сумнівну чи негативну славу, викликав багато розмов, пересудів; горезвісний.
У цьому лісі жив свого часу знаний пасічник Никодим Іваницький.., пресловутий чорнокнижник, що знався, кажуть, із самим дияволом
(У. Самчук)
;
Фред зневажливо присвиснув: – Про що можуть говорити мої високоосвічені друзі, як не про їхню пресловуту космічну плісень? – іронічно зауважив він, сідаючи біля згаслого вогнища
(В. Владко)
.