ПРЕСЛА́ВНИЙ

, а, е, також у сполуч. зі сл. [S]славний[/S].

уроч.

Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави; підсил. до сла́вний.

Ой ти, Морозенку, Ой ти преславний козаче, За тобою, Морозенку, Вся Україна плаче

(з народної пісні)

;

У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони

(Т. Шевченко)

;

Шевченку! Руку ти подав нам, Щоб показати даль віків, Коли з Шафариком преславним, Як з братом брат, заговорив

(М. Рильський)

;

Ти ж син його! Душі не занехаєш. Не маєш права, ти ж таки не Гриць. Ось пройде час, когось і покохаєш. Преславний рід полтавських Остряниць!

(Л. Компанієць)

;

Відомий дуже широким колам людей; славнозвісний

В Єгипті в давнину – не вадить теє знати – Жив цар преславний, сильний і багатий

(І. Франко)

;

Ніхто вже не гомонить, не співає, не збирає растаман-трави на схилах гір Поскотинських. Стоїть порожнім колись преславний і великий Град наш

(О. Іваненко)

;

Я знав ласку і від хана кримського, ленника великого султана, і обдарований датком у вашій преславній столиці, де маю свій двір, своїх вірних людей і помічників і все, потрібне для підтримки мого маєстату

(П. Загребельний)

;

Який приносить, приніс комусь велику славу

[

Тульчинський

Цілую сей преславний меч варязький, Наслідний дорогий клейнод лицарський

(П. Куліш)

;

ірон.

Який позбавлений цінності; мізерний (у 3 знач.)

[

Кассандра

Ти звеш се перемогою? Вся слава, вся наша честь погинула давно, зосталась тільки крадена Гелена та ще безглузда деревина. Справді, преславна перемога!

(Леся Українка)

Який викликає велику симпатію; дуже гарний, приємний

– Любі ви мої

[діти]

, найдорожчі, хороші мої, красиві, чисті і преславні!

(В. Багірова)

;

Який відзначається, вирізняється чимось особливим

Бенкет видався преславний, а коли й офіціанта не стало, щоб пасти мене очима, втісі моїй просто не було меж

(Р. Доценко, пер. з тв. Ч. Діккенса)

;

М'ясо тим часом чудове спекли і з рожен познімали, Кожному долю дали, й почалася в них учта преславна

(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

заст.

Вельмишановний (при шанобливому звертанні до кого-небудь)

[

Козеліус

(пише):

]

“Господаре

[господарю]

i пане наш преславний, Великий княже руський i литовський, Тобi чолом б'є воєвода твiй Про київськi пригоди та дiла”

(І. Кочерга)

;

– Преславні достойні хани! – гучний Кончаків голос прозвучав урочисто. – Нині ми здобули велику перемогу – вщент розбили дружини сіверських князів

(В. Малик)

;

у знач. ім. пресла́вні,

них,

мн.

Уживається у звертанні до високоповажних осіб

[

Антей

Вітаю вас, преславні

(Леся Українка)