ПРЕСВЯТИ́Й

, а́, е́.

рел.-церк.

Уживається як постійний епітет при словах

Бог

Богородиця

панотець

і т. ін.; підсил. до святи́й.

Отож, у садку був намет, а в ньому образ Пресвятої Богородиці в чорних рамах

(Б. Лепкий)

;

– Пресвята Богородице, хорони нас! – стара Текля хрестилася дрібно і поквапно

(Ю. Смолич)

;

Він шаблею, а я пером, маємо послужити для щасливого пробування і всілякої хвали народу україно-руського і для слави Бога Пресвятого

(П. Загребельний)

;

Вона почала, ридаючи, благати про допомогу християнського Бога і молитися Пресвятій Богородиці, що дала їй притулок

(П. Тернюк, пер. з тв. В. Гюго)

;

у знач. ім. Пресвята́,

то́ї,

ж.

Богородиця – мати Ісуса Христа

Вернулися запорожці, Принесли з собою В Гетьманщину той чудовий Образ Пресвятої

(Т. Шевченко)

;

Те саме, що преподо́бний 2

Коли земля здригнулась від копит, назустріч Радзивіллу вийшов Тризна, печерський пресвятий архимандрит

(Л. Костенко)

;

– За що мені така кара, Господи?! І чим я тебе прогнівив? І постив, і сповідався, а в нагороду – явлєніє

[явлення]

пресвятого Григорія

(Ю. Винничук)

нар.-поет.

Який перевищує, перевершує всіх у святості, праведності

З хреста пливуть всі наші сили І віра наша пресвята

(І. Франко)

;

Що, коли може статись так: ти сам. Ти пустка в пустці. І тільки мати пресвята в картатій грубій хустці з туману дивиться: .. не зрадь

(В. Стус)

;

* Образно.

Духом сили пресвятої Й та душа горіла, Що з турецької неволі Нас ослобонила

(П. Куліш)