АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ

, ї, ж.

Доведення до абсолюту (у 3 знач.)

У творі домінує характерна для натуралізму абсолютизація факту, настанова на ілюзію правдоподібності

(з навч. літ.)

;

Необхідність постійного узгодження цілей і потреб суспільства означає розвиток історії, несумісний з абсолютизацією будь-яких соціальних ідей і норм

(з публіц. літ.)

;

Взагалі абсолютизація навіть правильного твердження призводить до казусів

(із журн.)