ПОКОСИ́ТИСЯ
2
, кошу́ся, ко́сишся, док.
1
. Док. до коси́тися
. 2
1Вікна покосились, двері понижчали й трохи ввійшли в землю
(І. Нечуй-Левицький)
; * Образно.
Побачивши пана, він скинув шапку і вклонився. Панове лице зразу почервоніло, а очі покосились
(Панас Мирний)
.2
. на кого – що.
Коситися (див. коси́тися
. 2
2) якийсь часПідпарубок спаленів і мовчки покосився на Докію
(М. Стельмах)
;Проковтне
[Данько]
хліб, і знову відкусить, і знову покоситься на шматок, чи багато зосталось(О. Гончар)
;Христофор Ничипорович покосився на лацкан свого піджака, загладив пальцями дірочку
(Б. Харчук)
;//
чим.
Подивитися неприязно, вороже
.Он скільки списав
[Ордин-Нащокін]
паперу. Недобре покосився боярин оком на стіл, завалений сувоями пергаментних списків(Н. Рибак)
.