ПОКОСИ́ТИ

, ко́шу, ко́сиш, док., що.

Зробити косим (у 2, 3 знач.)

;

безос.

– Які ж в тебе очі бистрі до чужого добра! – дивується Григорій. – Гляди, щоб їх не покосило

(М. Стельмах)

також чим.

Косити (див. коси́ти

1) якийсь час

– Живіт болить? – спитав він

[фельдшер]

. Кость покосив очима в його бік і нічого не сказав

(В. Винниченко)

;

Док. до коси́ти

– Я не розумію, – покосив око старшина, – що змусило вас приїхати до мене?

(Б. Левін)