ПОКО́РЧЕНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до поко́рчити.

Загрозливо розмахував

[Дем'ян Кізка]

покорченими ревматизмом руками

(Є. Кротевич)

;

Живий іще Маландіїв батько Улас, він глухий, покорчений простудними хворобами і майже не злазить з печі

(Ю. Мушкетик)

;

* Образно.

Знову потягнулись обабіч дороги шереги важких, покорчених, спотворених надто довгим життям вікових дубів

(В. Собко)

;

Гримнув вибух. Задвигтіли і врізалися в землю покорчені шматки третьої гармати

(М. Стельмах)