ПОКОРТІ́ТИ

, ти́ть, док., безос., кому, кого, чого, з інфін. і без дод., розм.

Кортіти якийсь час

Корній Петрович .. замовк і почав витягати із широких своїх штанів кисет з тютюном, неначе не зважаючи ні на кого для того, щоб покортіло людям

(Т. Осьмачка)

;

– А це що за стовпи по кручі?.. – Ось побачите. Нехай покортить

(А. Головко)

;

– А-а, це секрет! .. Хай покортить!

(Василь Шевчук)

Те саме, що закорті́ти.

Мене покортіло чомусь-то побачити, де живуть вони

(О. Кобилянська)