ПОКОРО́ЧЕНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до покороти́ти.

Перечитав я Ваші байки .. Дуже вони покорочені

(Панас Мирний)

;

Порівнюючи сей румунський текст притчі з грецьким, бачимо, що він декуди покорочений

(І. Франко)

;

покоро́чено, безос. пред.

Продюсери просили зробити розширену версію серіалу “Спіймати Кайдаша”, бо в знятій багато чого було покорочено

(з газ.)

у знач. прикм., розм.

Який покоротився

Єдине несправжнє в цій оказії – я сам, тіло моє обросло бридкою шерстиною, руки мої замість нігтів мають пазурі, ноги мої покорочені, хребет мій вигнутий, а лице – машкара

(Валерій Шевчук)