ПОКОРОТИ́ТИ

, очу́, о́тиш, що.

Док. до короти́ти 1

Сукню пошили, покоротили

(Сл. Б. Грінченка)

;

– Еге! от-тобі й на!.. і не вгадав: чи розмір мій зневірився, чи рука моя не туди повела, та й покоротив

[кадіб];

пропав обруч...

(О. Кониський)

;

Перечитаю

[роман],

повиправляю, покорочу, тоді вже дам. Але головне я написала! Судячи з усього, роман вдався

(Г. Вдовиченко)