ПОКОРО́БИТИ
, ить; мн. покоро́блять; кого, розм.
Док. до коро́бити.
Коли Кармазин раптом опинився його безпосереднім начальником, Сагайду це просто покоробило
(О. Гончар)
;Міністра покоробила зухвалість Лосса
(О. Бердник)
;Ще тоді, коли вони зустрілися вперше, Гену покоробила її грубість
(Г. Усач)
;Лайливий тон покоївки покоробив Віорелію: – Жоржетто, зважай на слова, – зашипіла гнівно
(Г. Тарасюк)
;//
безос.
– Аж дивно бачити тебе тут, Терешку! Здоров, друзяка! Терентія Гавриловича покоробило. Що він, забув, з ким має справу? Ніякої субординації
(О. Бердник)
;Мене аж покоробило від того реготу
(П. Запаренко)
.