ПОКОРИ́ТИ
1
див.
покоря́ти
.ПОКОРЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., ПОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док.
1
. кого, що.
Те саме, що підкоря́ти 1
. Разом вони можуть бути непереможні, можуть мати велику здобич, перемогу, покоряти цілі народи
(В. Чемерис)
;З таким народом можна весь свiт покорить!
(І. Карпенко-Карий)
;Уличів та тиверців рано покорив собі дакійський цар Децебал, і тому вони належали до Дакії
(І. Огієнко)
;Імператори
[ромеїв],
як павуки, висмоктують всі сили з Єгипту, Азії, Європи, мріють вони про ще більше, прагнуть покорити Русь(С. Скляренко)
;Він ніколи не сподівався взяти фортецю з розбігу, приступом, волів покорити її облогою
(Ю. Мушкетик)
;//
Примушувати коритися; перемагати
.Така сила покоряє мене вже тепер
(О. Кобилянська)
;Силі, Що покоряє усіх, не корюся – самотній і дужий
(М. Зеров)
; * Образно.
Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх вла́дарка-ніч покорила
(Леся Українка)
.2
. що, перен.
Опановувати щось, оволодівати чимсь; освоїти що-небудь
. Ні! Я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала
(Леся Українка)
;Слава ж тим, що .. море залізом покорили, повалили гори, скосили ліси і яруги заповнили!
(Г. Хоткевич)
;Друже мій, за все сильніша дружба Верховину покорила нам!
(М. Шеремет)
;Вона не змовкала ані на хвилину, говорячи про .. майбутній відпочинок у горах, про мрію покорити ще одну вершину
(С. Андрухович)
.3
. кого, що.
Примушувати коритися своїй волі, своєму впливові
. Коли мене покоряє Iван Iванович, це значить, наступив момент, коли я мушу ненавидiти Дмитрiя Карамазова, цебто себе
(М. Хвильовий)
;Вірив
[Юр],
що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю(Г. Хоткевич)
;//
чим і без дод.
Виклика́ти любов, захоплення, довір'я; зачаровувати
.Покоряв і чарував
[актор А. Олдрідж]
мистецтвом своїм кращих людей Європи. Зачарував і Тараса Шевченка(О. Ільченко)
;На обличчі її не було розгубленості, воно мало той вираз збудженої розбишацької веселості, властивої для жінок, що знають собі ціну і звикли покоряти
(Григір Тютюнник)
;Він на горі єдиним поцілунком розбив труну і щастя оживив, отим єдиним, легким подарунком навік царівну горду покорив
(Леся Українка)
.◇
(1)
Покоря́ти / покори́ти се́рце
чиє
– викликати у кого-небудь пошану, любов до себе
.Музика може покоряти серця і вести людей на звитяги
(І. Пільгук)
;Ви, пані, – ангел, Ви покорили моє серце
(І. Франко)
.