ПОКОРИ́ТЕЛЬ

, я, ч.

Те саме, що підко́рювач.

Автор зумів намалювати характер людини, в якої є щось від усіх мрійників, предтеч нинішніх покорителів космосу

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя!

(М. Томчаній)

;

Новгород-сіверський князь хотів, щоби вся слава дісталася лише йому як покорителю Степу

(В. Чемерис)