ПОКО́РЕНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до покори́ти
1
.Розхил її єдиних на світі уст видався йому дорожчим за всі його перемоги, за безмір покорених просторів, могутнішим за велетенську державу
(П. Загребельний)
;– Щоб покорений народ прийняв переміни, треба вводити їх непомітно: люди бояться більше змін зовнішніх, ніж суттєвих
(Р. Іваничук)
;Душа стійка, довірлива, обачна Покореними ворогів побачить
(В. Багірова)
;Натхненник і дороговказ у нашій боротьбі – Іван Павлович Багряний – живе, як сказав Василь І. Гришко, бо Він не покорений. Відважний борець за волю України ненавидів рабство і рабську психологію
(О. Шугай)
;– Ваша милість, треба по-християнськи. Ласкою покорений ворог може з вдячності стати приятелем
(А. Чайковський)
;Дикий, неупокорений – він
[скакун]
завжди гарніший, він чистий, природний .. Приручений, покорений людині, він належить їй(Ю. Покальчук)
;//
поко́рено, безос. пред.
Коли яничар було покорено, турки почали вимагати, щоб і серби склали зброю
(І. Крип'якевич)
.