СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКОПОТІ́ТИ
, почу́, поти́ш, док., розм.
Піти, побігти копотячи
.
Діти, мов зграя горобців, знялись з місця і покопотіли вулицею
(М. Коцюбинський)
;
// 
Швидко поїхати на коні або в екіпажі, запряженому кіньми
.
В суботу по ранній службі Божій патер Гаудентій сів на приготовану для нього монастирську бричку і весело покопотів за місто
(І. Франко)
.