ПОКОПИРСА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, док.

Копирсатися якийсь час

Художник підійшов до лежанки, покопирсався в запічку серед свого мотлоху

(О. Гончар)

;

Василь зупинився. Директор кинув на важелі одну

[телефонну]

трубку, другу, покопирсався в купах паперів, розкиданих по столу, видобув Василеву папочку

(П. Загребельний)

;

Повсюди ями та канави, ніби гігантський кріт покопирсався

(П. Коломієць)

;

Жінка покопирсалася в кишенях, витягла клаптик паперу, олівець і швидко нашкребла щось

(С. Андрухович)

;

Аби не платити за направу, Бойко сам одного разу спробував покопирсатися у своєму дзиґарі

(І. Нижник)

◇

(1)

Покопирса́тися в душі́ (у се́рці)

–

втручаючись у чиїсь особисті справи, виявити надмірний інтерес до внутрішнього світу, до інтимних переживань і т. ін.

[

Лучицька

(ніяково):

]

Всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися в чужому серці...

(М. Старицький)

;

Він покликав цього хлопчину, щоб трохи покопирсатися в його душі наодинці

(П. Колесник)