ПОКОПИРСА́ТИ
, а́ю, а́єш, док., що і без прям. дод.
1
. Док. до копирса́ти 1
. Пархім не поорав відліг, – покопирсав
(Л. Боровиковський)
;– Шкоди наробили, – докоряла йому Антося, – поламали оргинію, ще й грядки покопирсали закаблуками
(І. Нечуй-Левицький)
;То була ракета, що піднімалась у безповітряний простір десятки разів. Її поверхню покопирсали дрібні піщинки-метеорити
(М. Дашкієв)
.2
. Копирсати якийсь час
. – Це що у вас у санях? – і він гвинтівкою покопирсав у них під ногами
(П. Панч)
;Покопирсала
[Лара биточки]
виделкою, пожувала нехотя, задумано дивлячись у вікно та суплячи брови(А. Дімаров)
;– А ти покопирсай цю землю дерев'яним цурпалком, а тоді спробуй бути добрим!
(В. Чемерис)
.