ПОКОЛИХА́ТИ
, поколишу́, поколи́шеш і рідко поколиха́ю, поколиха́єш, док., кого, що і без прям. дод.
1
. Колихати (у 1 знач.) якийсь час
. Наївся кулішу
[кулешу],
що й ніг не поколишу(приказка)
;Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт
(Леся Українка)
;Є така казка: просив горобець билинку поколихати його, а билинка не схотіла; коника й просити не треба – на кожній травинці поколишеться: крихітний він
(Н. Бічуя)
;– Нічого, Свириде, прийдеш поколихати дитя, – заспокоює його Марійка
(М. Стельмах)
;Соломійка, її рідна Солечка, було запхинькала, та Раїса поколихала, і мала перестала
(В. Лис)
.2
. Змусити колихатися; захитати (у 1 знач.)
. Великан упав, Об землю вдаривсь головою І кріпость всю поколихав
(І. Котляревський)
.3
. розм.
Те саме, що поколиха́тися 3
. Христі серце болісно занило, як вона глянула йому услід: похнюпившись, поколихав він, наче п'яний
(Панас Мирний)
.