СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКОЛИВА́ТИ
, а́ю, а́єш, док.
1
.
Док. до колива́ти 1
.
Вітер поколиває гілки дерев зі швидкістю 7–12 м/с
(з газ.)
;
* Образно.
Але було одне світле місце там, звідки прозвучав голос Божий, який поколивав небеса і землю. Відбувся могутній землетрус
(з рел.-церк. літ.)
.
2
.
розм.
Піти коливаючи (у 2 знач.)
.
Федір, п'яний, у своєму пишному уборі, поколивав через двір
(Панас Мирний)
;
Вартовий заворушився, підвівся і поколивав до вогнища, на ходу збираючи сухий хмиз
(В. Малик)
.