СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКМІ́ТИТИ
, і́чу, і́тиш, що і без прям. дод., діал.
Док. до кміти́ти 3
.
Покмітив князь, що Іван насміхається з нього, і весь спалахнув гнівом
(І. Франко)
;
Баба заговорилася і не покмітила, як станула на ногу Тополюковому сусідові
(Марко Черемшина)
;
Не була
[дівчина]
з хлопського стану, се він покмітив зараз
(О. Кобилянська)
;
– Все одно, що в хаті, що в лісі... – спокійно покмітив Держко
(К. Гриневичева)
.