СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛЯ́КНУТИ
, ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, ло; док.
1
.
Заклякнути (про все або багато чого-небудь)
.
– Самі вже, будь ласка, скрутіть
[цигарочку],
а то в мене чогось руки поклякли
(С. Васильченко)
;
Ноги ще дужче обважніли, поклякли, ладні кожної хвилини зламатися в колінах і одмовитися слугувати надалі
(Г. Епік)
;
Коли над головами нарешті скреготнула важка кам'яна плита, вони так поклякли від холоду, що не могли рук угору простягти
(І. Білик)
.
2
.
тільки 3 ос., розм.
Док. до кля́кнути 2
.
Не тільки жито – й пшениця поспіла, а ячмінь аж покляк
(Панас Мирний)
.