СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКЛЯКА́ТИ
, а́є, а́ємо, а́єте, док.
Клякну́ти, стати на коліна (про всіх або багатьох)
.
Не було кому тих дітей заходити, то вони припадуть до корови, пососуть її, поклякають коло матері та й плачуть
(І. Франко)
;
Почав
[Василь]
проказувати молитву, всі познімали капелюхи, поклякали в сніг і почали з одної душі слати до неба щирі звуки молитви
(А. Крушельницький)
;
Здивована Настуня сама пішла до кімнат своїх служниць .. На її вид одні низько похилилися, інші аж поклякали на землю
(О. Назарук)
;
Коли я здійняв пояс з револьвером, а стрільці, поклавши карабіни в сакристії, поклякали, щоб послужити мені до Служби – я почув хлипання під стіною
(О. Лисяк)
.