СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛОНЯ́ТИСЯ
, я́юся, я́єшся, недок., ПОКЛОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, док., кому і без дод.
1
.
перев. док.
Робити поклін, уклонятися на знак привітання
.
Хоч і підійшов
[сотник]
до людей, що перед ним усі шапки познімали і поклоняються йому, а він іде собі, надувшись
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Я ішов. Ти поклонилась. Приглядаючись так пильно: “Добрий день! здорові будьте!” – Привіталася прихильно
(А. Кримський)
;
Зібрання вчених схвальним гомоном привітало відомого астробіолога. Вона поклонилася всім разом, посміхнулася до Василя
(О. Бердник)
;
Вам поклониться дитина
[прикарпатського села],
І дідусь сивоголовий Скине шапку перед вами – Чи знайомі ви, чи ні
(Д. Павличко)
;
Поклонилися сумному акторові, пішли вниз схилом
(Люко Дашвар)
;
[
Дікеополь
:]
Слід гостя привітати. Поклонись йому
(А. Содомора, пер. з тв. Арістофана)
;
// 
за що.
Уклонятися, виявляючи свою вдячність кому-небудь
.
Поклонилась Маріулі За науку в ноги, Попрощалась з циганами, Помолила[сь] Богу; Та й пішла собі, небога, На свою країну
(Т. Шевченко)
;
– Людям поклонися за честь, – шарпонув
[коваль]
до себе чоловіка загрубілою від огню і заліза рукою
(М. Стельмах)
;
Згадавши про стареньку, вбиту горем неньку, всі рушили у ванькир, щоб поклонитися їй за славного сина, великого трудівника і патріота
(Г. Тарасюк)
.
2
.
перев. док.
Передавати вітання кому-небудь; засвідчувати усно чи письмово свою повагу до відсутнього
.
Ой у полі роман-зілля через межу похиляється – Чую через люди, що мій милий поклоняється
(П. Чубинський)
;
Гей, молоді козаченьки, Котрий буде в місті, Поклоніться матусеньці, Нещасній невістці
(з народної пісні)
;
Я був би дуже радий, коли б Ви написали мені, .. як там Іван Богатчук, Мельник і другі мої знакомі. Поклоніться їм од мене
(М. Коцюбинський)
;
То мій брат. Поклоніться йому від мене
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.
3
.
тільки док.
Принижено попросити чого-небудь, про щось і т. ін
.
– Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! Я для тебе на все зважуся. Я поклонюся ще твоєму батькові
(Марко Вовчок)
;
Щоб зберегти свій народ, гордий Данило Галицький мусив поклонитися ханові Батию і платити данину
(В. Багірова)
.
4
.
перев. док.
Відвідинами засвідчити глибоку шану, відданість кому-, чому-небудь
.
[
Пилип
:]
Благословіть молодому в хату вступити, молоду звеселити: отцю, неньці поклонятися, до вінця споряджатися!
(М. Кропивницький)
;
[
Гаркуша
:]
Провештавшись двадцять два роки в Січі, схотілось мені навідаться у рідний край – глянуть на свій хутірець і поклониться батьківській і матчиній могилці
(О. Стороженко)
;
Хто б з панів не приїхав в повіт, кого б з чиновників не прислано, – не їдь на своє добро, не приймайся за своє діло, не поклонившись Красногорському владиці...
(Панас Мирний)
;
Іван Павло II облетів на гелікоптері своє рідне місто Вадовіце. Відвідав свій отчий дім, поклонився могилам батьків
(Л. Костенко)
.
5
.
Шанувати кого-, що-небудь як божество, святиню і т. ін
.
Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Він поклонявся кожній билиночці, кожній живій істоті
(В. Дрозд)
;
Половці, серед яких він народився і виріс, поклонялися вовкові, вважаючи його своїм предком
(В. Чемерис)
;
Колін не схожий на інших закоханих, він зовсім не ревнує Дейдру. Я підозрюю, що він не любить її у звичайному розумінні цього слова, а радше поклоняється їй
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
[
Єпископ
:]
Не плач. Лукавий раб – не вартий сліз. Він поклонився духом Прометею, а той єсть сатана, одвічний змій
(Леся Українка)
;
// 
Схилятися перед ким-, чим-небудь, ставитися до когось, чогось з глибокою пошаною
.
І промовляє критик: “Скинь кашкет! Он світич наш, він гріє і зоріє, Люби і поклоняйся: то – поет!”
(М. Зеров)
;
Молітесь, братія! Молітесь За ката лютого. Його В своїх молитвах пом'яніте. Перед гординею його, Брати мої, не поклонітесь
(Т. Шевченко)
.