ПОКЛО́ННИК

, а, ч.

Той, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині

Для того вони взялися з таким завзятком до будови читальні, бо їм здається, що вони тепер поклонники якоїсь нової віри

(Л. Мартович)

;

Йому ще не вірилось, що так безслідно загинуло чудо, і от щось навіть вночі жене його в оці місця, все надіється: а може, знову потягнуться поклонники до скитка

(М. Стельмах)

;

Коли якесь божество вирішувало застерегти своїх поклонників од страшного лиха, то просто робилося видимим для людського ока й казало людям те, що надумалося сказати

(І. Білик)

Прихильник кого-, чого-небудь; пристрасний любитель чого-небудь; шанувальник

Батько мій був великим поклонником Шекспіра

(Б. Лепкий)

;

Палкий поклонник Мусоргського, він

[М. Донець]

створив блискучі образи Досифея в “Хованщині” і царя Бориса в “Борисі Годунові”

(М. Рильський)

;

– Я глибокий і давній поклонник музичних талантів Лариси Павлівни!

(В. Домонтович)

;

Я стаю поклонником театрального мистецтва

(П. Загребельний)

;

Безсумнівно, що за життя він

[Іван Вишенський]

мав прихильників, навіть поклонників, які старанно його твори збирали й переписували

(Валерій Шевчук)

Той, хто залицяється до дівчини, жінки

За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце

(Ю. Яновський)

;

Вона перша з сестер, хоч четверта з черги, почала одержувати любовні листи від поклонників, анонімні й за підписами

(Ірина Вільде)

;

Вона уявляла богемне паризьке життя, хвіст поклонників і коханців

(О. Іваненко)

;

– Людочко, чому вам так тяжко? Адже це не через настирливість вашого поклонника?

(М. Дашкієв)

;

Той, хто любить упадати за жінками

Ротмістр першим порушив мовчанку .. – Яке чарівне створіння! .. Зауваження .. делікатніший поклонник висловив би хоч притишеним голосом

(П. Тернюк, пер. з тв. В. Гюго)