СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛО́ННИК
, а, ч.
1
.
Той, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині
.
Для того вони взялися з таким завзятком до будови читальні, бо їм здається, що вони тепер поклонники якоїсь нової віри
(Л. Мартович)
;
Йому ще не вірилось, що так безслідно загинуло чудо, і от щось навіть вночі жене його в оці місця, все надіється: а може, знову потягнуться поклонники до скитка
(М. Стельмах)
;
Коли якесь божество вирішувало застерегти своїх поклонників од страшного лиха, то просто робилося видимим для людського ока й казало людям те, що надумалося сказати
(І. Білик)
.
2
.
Прихильник кого-, чого-небудь; пристрасний любитель чого-небудь; шанувальник
.
Батько мій був великим поклонником Шекспіра
(Б. Лепкий)
;
Палкий поклонник Мусоргського, він
[М. Донець]
створив блискучі образи Досифея в “Хованщині” і царя Бориса в “Борисі Годунові”
(М. Рильський)
;
– Я глибокий і давній поклонник музичних талантів Лариси Павлівни!
(В. Домонтович)
;
Я стаю поклонником театрального мистецтва
(П. Загребельний)
;
Безсумнівно, що за життя він
[Іван Вишенський]
мав прихильників, навіть поклонників, які старанно його твори збирали й переписували
(Валерій Шевчук)
.
3
.
Той, хто залицяється до дівчини, жінки
.
За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце
(Ю. Яновський)
;
Вона перша з сестер, хоч четверта з черги, почала одержувати любовні листи від поклонників, анонімні й за підписами
(Ірина Вільде)
;
Вона уявляла богемне паризьке життя, хвіст поклонників і коханців
(О. Іваненко)
;
– Людочко, чому вам так тяжко? Адже це не через настирливість вашого поклонника?
(М. Дашкієв)
;
// 
Той, хто любить упадати за жінками
.
Ротмістр першим порушив мовчанку .. – Яке чарівне створіння! .. Зауваження .. делікатніший поклонник висловив би хоч притишеним голосом
(П. Тернюк, пер. з тв. В. Гюго)
.