СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛІ́Н
, ПОКЛО́Н, ло́ну, ч.
1
.
Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.); уклін
.
Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого залицяльника й привітно осміхатися на його увічливі поклони
(А. Кримський)
;
– З якими вістями, пане полковнику? – спитав нетерпляче князь Ярема, махнувши рукою на поклін і привітання полковника
(Я. Качура)
;
Вони швидко хрестяться й одважують низькі поклони, коли з вівтаря чується піднесено-твердий голос отця Йосипа
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Знахар закінчив перев'язувати руку й пішов з легким поклоном
(І. Білик)
;
Я схилив голову в поклоні до всіх присутніх
(О. Шугай)
;
Офіцер легенько вклоняється. Тільки військові вміють так вклонятися, одразу видно, що це поклін
(Г. Пагутяк)
;
Віштванатан Сідх вітав Інну на східний манер – низьким поклоном, приклавши руки до грудей
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.
2
.
Вітання, найкращі побажання, які передають кому-небудь у листі або через когось; привіт (у 1 знач.)
.
Міцно і щиро стискаю Вашу руку. Вашій мамі низенький поклін від мене
(Леся Українка)
;
Від братів твоїх далеких Я привіз поклони
(М. Зеров)
;
Ближчі друзі .. Тарасові Григоровичу листи й поклони переказували
(О. Іваненко)
;
– Митрович поклін батькові передає... Запрошує приїхати... А батька ж немає... Ось скоро два роки...
(М. Дашкієв)
;
Прошу вспокоїти Мотрону. Мій поклін їй і шана найвища
(П. Загребельний)
.
3
.
розм.
Принижене прохання
.
– Та я ж осе до нашого пана з поклоном. Будь ласка, паночку, зарятуйте... Дайте капельок
(Панас Мирний)
;
– Оттак!.. Ти, браток, як генерал! Великої честі доскочив. Сам великий начальник не їсть і не спить – все прибігає з поклоном...
(І. Багряний)
;
– Думаєш, мені оце хотілося їхати кланятись? Еге, в печінках мені ці поклони. Але я вже пожив, знаю, що гонором нічого не візьмеш
(В. Шкляр)
;
Їхав тепер гетьман на поклін до затятих ворогів своїх... І не відомо, що більше пекло гетьманову душу – чи то сором від самої думки здаватись, чи насуплені погляди сердюків
(Д. Білий)
;
– Лікарня стоїть без світла. Може би, знов до Києва... До того поважного депутата на поклон...
(Люко Дашвар)
.
4
.
заст., розм.
Вітання з подарунком
.
– Що ж, тіточко, як великому панові доведеться, що йому на поклон понести?
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
А він їй поклін дає, коня вороного, вона йому поклін дає, хусточку шовкову
(П. Чубинський)
.
Дозе́мний (земни́й, низьки́й і т. ін.) уклі́н (поклі́н)
Іти́ (ї́хати, бі́гти і т. ін.) / піти́ (пої́хати, побі́гти і т. ін.) з покло́ном (на поклі́н)
Сла́ти (посила́ти, передава́ти, перека́зувати, присила́ти) / посла́ти (переда́ти, переказа́ти, присла́ти) віта́ння (приві́т, поклі́н і т. ін.)
Би́ти / вда́рити покло́ни
Віддава́ти (відва́жувати, кла́сти заст. поклада́ти, склада́ти) / відда́ти (відва́жити, скла́сти) [земни́й (низьки́й, поясни́й)] поклі́н (уклі́н)
Поби́ти покло́ни
Покла́сти покло́ни (поклі́н)
Положи́ти покло́ни (поклі́н)
(1)
 
Поясни́й поклі́н
нахиляння верхньої частини тулуба, при якому простягнута рука торкається землі
.
Бабусі одна по одній низько вклоняються їй, поясним поклоном, як черниці, і простягають до неї свої руки
(В. Домонтович)
.