СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛИКА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, діал. ПОКЛИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док.
Указувати на кого-, що-небудь для підтвердження або виправдання чогось; наводити що-небудь як доказ; посилатися (у 1 знач.)
.
Я покликався на дурних свідків, що замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи
(І. Франко)
;
– І як же ти можеш покликуватися на читанку Пророка, коли не віриш у нього? – Але ти віриш, – відповіла
[Роксоляна]
так природно і весело, що роззброїла його
(О. Назарук)
;
На суді не було ніяких речових доказів злочинів, навіть чомусь не фігурував щоденник Єфремова, на який часто покликалась звинувачувальна сторона
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Помічник завжди може покликатися на те, що відхилення від первісного плану – провина не його особиста, а проміжних інстанцій
(Е. Андієвська)
;
Атеїсти покликаються на природу, від якої нібито все походить, в тому – й людина
(О. Шугай)
;
Коли його спитати, на якій основі він це говорить, то покличеться на авторитет дуже поважних громадян, котрих назвати не сміє, бо йому це сказано у великім секреті
(А. Чайковський)
.