СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛИ́КАТИ
, и́чу, и́чеш, док., кого і без прям. дод.
1
.
Док. до кли́кати 1; звернутися до когось
.
– Марто! Марто! – покликав старий
(Марко Вовчок)
;
Стрибог став собі в дверях, оглядав людей і думав над тим, кого би йому покликати
(Л. Мартович)
;
Поважної ходи Роман не знає: поклич його – підбіжить з підскоком
(С. Васильченко)
;
Молодиця промовчала, потiм через добру хвилину покликала: – Сильвестре!
(Р. Андріяшик)
;
Тримайся, Хомо, зараз я всіх покличу
(Ю. Андрухович)
;
– Тєгі-тєгі! – покликав я гусей, і вони підійшли до мене зовсім близько
(І. Багмут)
;
З мазанки хтось покликав псів
(Люко Дашвар)
;
* Образно.
– Не треба. Не печалься. Не дивись. Його покликав спокiй...
(І. Жиленко)
.
2
.
також з інфін.
Запросити когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою, для виконання якоїсь справи і т. ін
.
Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату
(Т. Шевченко)
;
Покликали його раз до двору дрова різати
(М. Коцюбинський)
;
– Я хотів би, щоб ви покликали на допит начальника
(Д. Бузько)
;
– Обживетеся на новому місці, так ще мене й у гості покличете
(Григорій Тютюнник)
;
Згодом Миколу покликали на засідання художньої ради
(В. Шкляр)
;
На вас вчинено напад і мій обов'язок покликати міліцію та лікарів
(А. Кокотюха)
;
Зранку ж бабуся Катя побурчить, бабуся Леся полає, та й усе. Одразу ж і до столу покличуть, снідати
(І. Андрусяк)
;
* Образно.
Пройшла осінь і зима, настала весна – довгождана, тепла й пахуча і покликала зраділих хліборобів у степ
(І. Цюпа)
;
// 
за кого, ким і т. ін., розм.
Попросити когось стати, бути ким-небудь
.
Тільки що вдарили в дзвін до утрені, вже він і скочив, і розбудив пана писаря Пістряка, Ригоровича, що покликав його у старші бояри
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
[
Гапка
:]
А що, кого покликав за куму?
[
Василь
:]
Степаниду
(М. Кропивницький)
.
3
.
до чого, на що і з інфін.
Звернутися до когось із закликом узяти участь у чому-небудь, залучити до виконання важливого завдання
.
А сурма до бою покличе, за край свій ми станем грудьми
(В. Сосюра)
;
І Ґонта приніс у жертву все... і пішов на служіння Нації, бо його покликала на це діло Доля...
(І. Дзюба)
;
Бог покликав нас до миру, бо Він і є мир, не війна
(Валерій Шевчук)
;
Життя покличе кожного з нас до великої дії на полях битв зі зброєю в руках за одвічний ідеал нашого народу – за свободу, національну незалежність та суверенність
(О. Шугай)
;
Попередньо кожен поклявся найстрашнішою клятвою.., що визнає результати жеребкування і гідно прийме посаду, на яку його покличе до служіння Великий Український Народ
(В. Кожелянко)
;
* Образно.
Солдатами ми будемо довіку, Які б нас не покликали фронти!
(І. Нехода)
;
// 
Те саме, що призва́ти 1
.
На початку тридцятих років мене покликали в армію на перепідготовку
(Т. Масенко)
;
Незабаром після того, як я врятувався з в'язниці, мене покликали до війська
(Ю. Винничук)
.
Кли́кати / покли́кати на суд (до су́ду)
(1)
 
Покли́кати до життя́
дати поштовх до розвитку; збудити
.
Це він, це його мегало-, гіганто- та ампіроманія, його галюцинативне безсоння вкупі з передчуттями другої, а відтак і третьої, остаточної, світової війни покликали до життя цей ще один модернізаційний проєкт
(Ю. Андрухович)
;
Згадайте Ґадамерове: дати чомусь ім'я – отже, покликати його до життя
(С. Жадан)
.