СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПО́КЛИК
, у, ч.
1
.
Прохання, запрошення або вимога прийти, з'явитися куди-небудь і т. ін
.
Це наче з-під землі донісся до неї глухий Ониськів поклик: – Явдохо! Явдохо! а йди лиш сюди
(Панас Мирний)
;
Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні
(І. Франко)
;
Те, що євнух з'явився за першим покликом, вдовольнило султана: може, ця людина буде його першим слугою і порадником?
(Р. Іваничук)
;
Таксист зупинився на перший поклик піднятої руки
(О. Шугай)
;
// 
перен.
Притягальна сила чого-небудь
.
Він серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки
(М. Коцюбинський)
;
Так, це тільки берег Великого океану, заповітне місце, звідки чути поклик просторів, неспокійних доріг
(О. Гончар)
;
Поклик робити добро мусить бути не обумовлений, не підказаний, він мусить бути в самій природі людини
(В. Шкляр)
.
2
.
Прохання або вимога діяти певним чином, узяти участь у чому-небудь
.
Треба напружити всі сили, гукнути поклик до всіх, кому дорога ця справа
(Панас Мирний)
;
// 
Заклик, відозва, гасло
.
Треба підняти всеєдиний рух з одним покликом, з єдиним гаслом: воля Сонячній машині!
(В. Винниченко)
;
// 
Сигнал; наказ, команда
.
Так на поклик муезина
[муедзина]
правовірний починає молитву...
(Леся Українка)
;
– Не шкодуйте шабель, молодці! – злітав попереду призовний поклик Богуна
(Я. Качура)
;
Місто дише напружено Навіть у сонній млі. Чуєш ти поклик, друже: – На кораблі!
(М. Рильський)
;
Ще вранці – на поклик першого гудка – застрайкували найбільші заводи
(Ю. Смолич)
;
– В атаку! В атаку! В атаку! – Немов у відповідь на цей поклик, весь плацдарм загримів канонадою
(О. Гончар)
;
// 
Звук, крик, що кличе, застерігає і т. ін
.
Птруа... птруа!.. Горляний поклик все навертає крайніх
[овець]
в отару, тримає повідь у берегах
(М. Коцюбинський)
;
До Мирона кидаються з шаблями; серед покликів чути: “Мовчать! Розсічемо!”
(М. Зеров)
;
Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина – і табун мов буря понесла
(М. Рильський)
.
3
.
Те саме, що ви́гук 1
.
Ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
З іскрами радості в чорних оченятах, з веселим покликом: “їдемо, їдемо, на виноградник їдемо!” – вони зірвалися з-за столу
(М. Коцюбинський)
;
Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних, За столом, де веселії друзі твої П'ють-гуляють при по́кликах гучних
(Леся Українка)
;
Чути довкола сміх і дівочі поклики
(Василь Шевчук)
;
// 
Про звуки, які видають деякі птахи, звірі і т. ін
.
І вдосвіта, під ніжний поклик вудвуда прокинувшися на сіні під клунею, я довго подивлявся крізь вишневе листя – як сіріло і ясніло синє небо
(Ю. Яновський)
;
Прокидались морські птахи й різкими покликами вітали день...
(Н. Королева)
;
– Кру-кру! – лунає поклик журавлів, І слід по них в німому небі тане
(М. Нагнибіда)
;
Кінь .. радісно заіржав, і, мовби зроджена тим конячим покликом, з хижі виповзла на світ Божий чудернацька постать. То був невисокий, обідраний дощенту чоловічок
(П. Загребельний)
.