СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКЛЕ́ПНИК
, а, ч., рідко.
Той, хто зводить поклеп на кого-небудь; наклепник
.
– На суді мій Нахман довів свою чесність. Його виправдали й випустили на волю, а поклепника кинули у в'язницю
(З. Тулуб)
;
Закон має стати суворішим щодо поклепників
(з газ.)
.