СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПО́КЛЕП
, у, ч., рідко.
Несправедливе обвинувачення; наклеп
.
[
Жирондист
:]
Хіба ж не ти мене в тюрму загнав своїм поклепом?
(Леся Українка)
;
Стара стала в зухвальну позу, взялася руки в боки і вибухнула потоком нових поклепів, що їх нашому мистецтву годі на папері й висловити
(Р. Доценко, пер. з тв. Ф. Купера)
;
У разі відсутності свідків злочину обвинувачення має розцінюватися як неправдиве (поклеп), тому штраф не присуджується
(з наук. літ.)
;
Іван Грозний, як відомо, охоче прислухався до поклепів одних бояр на інших і так само охоче пускав у діло своїх опричників
(із журн.)
.