ПОКЛА́СТИ

див.

поклада́ти

ПОКЛАДА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ПОКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

що, на кого – що.

Доручати комусь, чомусь виконання певного завдання

Клопоту було й без цього, а Келембет покладав на них нові завдання

(Ю. Яновський)

;

– Я надіюсь на вас, – сказав .. єпископ, – але і ви мусите знати, які високі завдання покладає тепер на вас капітул, церква, Папа...

(С. Скляренко)

;

[

Кралнон

З усього краю, скільки можна, брати Рекрутів і озброювати їх, оце вся рада.

[

Адгербал

Кралнон, на тебе все це покладаю

(Любко Дереш)

;

Пан Безобразов мав невеличкий маєток і все господарювання по ньому поклав на тітку Домаху

(П. Панч)

;

Зобов'язувати когось що-небудь робити, примушувати до чогось і т. ін

– Ви, значить, не хочете брати на себе цього тягаря? Яке ж ви маєте право покладати його на жінок?

(М. Івченко)

;

В такому дiлi покладати свої обов'язки на iнших не годиться

(В. Митрофанов, пер. з тв. Е. Хемінгуея)

;

Свята церква поклала на діда покуту: він якийсь час мусив кожного .. свята ходити на всі богослужби

(М. Стельмах)

що.

Віддавати життя, душу, витрачати сили, роки на щось, для якоїсь мети і т. ін

Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію .. русинів, грається єзуїтськими комітетами

(І. Нечуй-Левицький)

;

[

Хвора

Чернице, спогадай: стоїть у вашій книзі: “Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів”

(Леся Українка)

;

– Знаєте, коли все своє життя покладаєш на одну мету, так якось дуже боляче стає, коли чим-небудь доторкнешся до того місця

(Г. Хоткевич)

;

Ніхто більшої любови не мав над ту, як хто власне життя покладе за друзів своїх

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

Вона поклала стільки сили, стільки праці в цей клаптик землі

(М. Коцюбинський)

;

Честь і вічна слава, і добра пам'ять достойному сину українського народу композитору Миколі Лисенку, який .. увесь свій талант і многолітній труд поклав на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу

(О. Довженко)

;

– Просто так той скарб не візьмеш, за нього треба головою заплатити, та ще й душу покласти

(І. Андрусяк)

тільки недок., кого, що, заст., уроч.

Те саме, що кла́сти 1, 2

І стала її

[дитину]

на піч покладати, і кожухом укривати, і водою напувати...

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Умирали й гинули якісь родичі, знайомі, знайомі знайомих, тож необхідність відвідувати похорони, виносити труну, покладати вінки, хреститися на поминках ледь не по двічі на місяць, не могла не паралізувати якихось визначальних центрів його

(Ю. Андрухович)

зі спол.

що

Думати, вважати

Товариство

[Кирило-Мефодіївське]

покладало, що перше всього треба кріпакам дати волю та завести повсюду добрі школи з наукою на рідній мові

(Панас Мирний)

;

Угоняй не покладав і в думці, що Путята припав Доброчинові до душі, бо не зрадив свого зверхника Арфаста Глібовича, як зрадили Доброчина позаторік новгородські ліпші мужі, позамикавши перед ним свої двори в найскрутнішу днину

(І. Білик)

;

Пси мене обнюхали, поклали, що я свій, і лащилися до мене

(Ю. Яновський)

;

також з інфін.

Приймати рішення; доходити висновку

І поклав

[Тиміш]

у першу неділю сватів засилати

(Марко Вовчок)

;

– Сьогодні ж таки поїду звідси неодмінно! – поклав собі він

(А. Кримський)

;

– І ти поклав собі стати бодай вірним рабом?

(І. Білик)

(1)

Поклада́ти / покла́сти відповіда́льність

на кого – що

–

робити кого-небудь відповідальним за щось, когось, перед ким-, чим-небудь

– Може, йому здалося, що цезар невдоволений з його пророцтв? – сказав Аврелій. – Всім відомо, – відповів спокійно жрець, – що август не покладає відповідальності за пророцтво на жерця

(Н. Королева)

;

Опікою над Ейрін не поступлюся – бо саме на мене король Келлах поклав відповідальність за неї до нашого прибуття

(О. Авраменко)

;

(2)

Поклада́ти / покла́сти [всю] наді́ю ([всі] [свої́] наді́ї, сподіва́ння, сподіва́нки)

на кого – що

–

розраховувати на кого-, що-небудь, чекати чогось від кого-, чого-небудь

Нараз він гостро відчув, що в цій трагікомедії, де він, поза своєю волею, став одним із численних статистів, йому нема на що покладати надії і лишається тільки скоритись лихому фатумові

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Старий не дивився в криницю iстерiї i не покладав на виступ рожевих сподiвань

(Р. Андріяшик)

;

Ви поклали всю свою надію на Василька

(О. Кобилянська)

;

Медицина тут, на жаль, безсила. Треба всі сподівання покласти на самий організм, на його природні сили, на стійкість і опір

(П. Загребельний)

;

Наші супротивники нарешті вгамувалися і припинили дошкуляти нам, поклавши всі сподівання на міць тяньгонського флоту

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

(3)

Покла́сти при́мус

між ким

–

унести в стосунки з ким-небудь елемент обов'язку, повинності

[

Дон Жуан

Чи маю я зложити вам під ноги Свою так буйно викохану волю? .. Невже б хотіли ви покласти примус помежи нами?

(Леся Українка)

;

Ста́вити / поста́вити (покла́сти) [собі́] мето́ю (за мету́)

див.

ста́вити

◇

Вали́ти (зва́лювати, зверта́ти, поклада́ти, склада́ти, рідше спира́ти) / звали́ти (зверну́ти, покла́сти, скла́сти, рідше спе́рти) вину́ (прови́ну)

див.

вали́ти

;

Віддава́ти (відва́жувати, кла́сти заст. поклада́ти, склада́ти) / відда́ти (відва́жити, скла́сти) [земни́й (низьки́й, поясни́й)] поклі́н (уклі́н)

див.

віддава́ти

;

Відда́ти (рідко покла́сти) / віддава́ти (рідко поклада́ти) [свою́] ду́шу

див.

віддава́ти

;

Зложи́ти (положи́ти, покла́сти, скла́сти) / поклада́ти (кла́сти, склада́ти) го́лову (життя́, рідше ду́шу)

див.

зложи́ти

;

[І] в го́лову (в ду́мку, в ду́мці, в думка́х) [собі́] не кла́сти (не поклада́ти)

див.

кла́сти

;

Кла́сти / покла́сти на собі́ честь

див.

кла́сти

;

Кла́сти / покла́сти на ча́шу ваги́

див.

кла́сти

;

(4)

Не поклада́ти рук

–

працювати, трудитися, виконувати які-небудь обов'язки, робити щось і т. ін. весь час, невтомно, сумлінно, завзято

Було у неї одно добро, задля котрого вона

[Пріська]

робила-працювала, рук не покладала

(Панас Мирний)

;

Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, я не покладаю рук

(Л. Костенко)

;

Якщо мати лій у головах, триматися разом та не покладати рук, місто незабаром широко розкриє обійми

(А. Кокотюха)

;

(5)

Не поклада́ючи рук,

зі сл.

працювати, трудитися

–

невтомно, сумлінно, з великим завзяттям, ентузіазмом

Робітники, інженери, вчені, академіки, майстри мистецтва і майстри плавок, забоїв, верстатів – всі працюють не покладаючи рук

(О. Довженко)

;

Хлопці гребли не покладаючи рук

(О. Бердник)

;

Тут гартується потужне почуття прив'язаності до цього суворого краю, де треба працювати ревно, не покладаючи рук

(Р. Андріяшик)

;

З ранку до вечора, не покладаючи рук, виконують свої професійні обов'язки працівники бюро

(С. Жадан)

;

(6)

Поклада́ти гріх

на кого

–

звинувачувати кого-небудь у чомусь

Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра

(Сл. Б. Грінченка)

;

Поклада́ти / покла́сти го́лову під соки́ру

див.

покла́сти

;

(7)

Поклада́ти / покла́сти (положи́ти) си́ли (си́лу, здоро́в'я)

–

віддавати свої сили, збавляти здоров'я задля кого-, чого-небудь

Ярослава Стецько жила в еміграції, однак після проголошення незалежності України повернулася сюди і всі сили покладала на розбудову держави

(з газ.)

;

Скільки поту свого я пролив, Скільки сили я там положив!

(Б. Грінченко)

;

Родовиту ланку виходив

[Марко],

скільки здоров'я, сили положив

(К. Гордієнко)

;

[

Перікл

Щоб честь добуть, всі сили покладу: Чи піднесусь, чи зовсім упаду

(Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра)

;

Ста́вити (кла́сти) / поста́вити (покла́сти) на карб

див.

ста́вити