СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКІ́Т
, ко́ту, ч., рідко.
Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил
.
Смутно було дивитись Шрамові на тії признаки пожежі. Тільки й краси було в Києві, що церкви Божії, да городи з червоними маками, да ще тії гори крутоярі, з зеленими покотами
(П. Куліш)
;
Вода оддавала весь зелений покіт узгір'я
(Марко Вовчок)
;
Я ще тобі про гору цю повім, Яку лупаєм ми гуртом усім. Один покіт її звернув на схід, На захід другий тягнеться покіт
(М. Бажан, пер. з тв. А. Навої)
.