СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКІ́СТ
, ко́сту, ч., діал.
Лак; оліфа
.
Покіст оріхової краски на дверях потріскав, тудою пробила собі щілки живиця і текла тяжкими каплями, мов сльоза, що не годна з ока сплинути і стигне
(К. Гриневичева)
;
Для позолочення німбів, які малювали на склі, виготовляли суміш із бронзової пудри й покосту або підклеювали на звороті позлітку
(із журн.)
;
* Образно.
Здовж одної стіни шість вікон, усі до городу, під другою канапки і фотелі, а над ними портрети. Видно, не один маляр малював і не рівночасно, але всі покриті покостом з фабрики часу
(Б. Лепкий)
;
// 
Лакована поверхня
.
* У порівн.
Таке гладеньке, як покіст
(Сл. Б. Грінченка)
.