СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКІ́С
, ко́су, ч.
1
.
Смуга скошеної трави, збіжжя і т. ін
.
Слухняна трава рівними покосами лягала по стрижених луках, – і скоро вся ділянка вкрилася, мов письменами якимись незрозумілими, зигзагами світло-зелених покосів
(Г. Хоткевич)
;
Коса вжикає біля самої землі, валить у покіс буйне різнотрав'я
(Ю. Мушкетик)
;
Від свіжих покосів пахло чимось дуже знайомим, близьким, але давнім і майже забутим
(В. Шкляр)
;
У церкві я запалив свічку, і вона запахла цвітовинням першого покосу
(М. Дочинець)
;
* Образно.
Митрич стояв розгублений і все ще замислено длубав чорним пальцем у сивому покосі бороди
(П. Панч)
;
Веселий настрій змінила тиха, вдумлива якась журба. Смерть не дрімає – косить, кладе людей в покоси
(Валерій Шевчук)
;
* У порівн.
Йому вподобались здорові сиві очі, що тихо сяли з-під довгих вій та широких, як покоси, русявих брів
(М. Коцюбинський)
;
Врубувався він у ворожу гущину, як у ліс темний, і лягали нападники покосами
(О. Ільченко)
.
2
.
Місце, де косять
.
Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси
(Я. Щоголів)
;
Наче журавлині ключі, пливуть над травами косарі. Блискавиці кіс в променях сонця, дівоча пісня над покосами
(О. Бердник)
.