ПОКІ́РНІСТЬ
, ності і ности, ж.
Властивість за знач. покі́рний.
– А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Чудодійна, страшна річ – надія. То вона, а не страх, не покірність, веде засуджених на смерть на ешафот
(В. Винниченко)
;В поглядах наймогутніших сановників держави проступала тільки покірність і собача відданість
(О. Бердник)
;– За найбільше від'ємний бік нашого галицького життя ми уважаємо апатію до публічних справ .. і якусь фаталістичну покірність волі долі
(І. Франко)
;Валя й сама не розуміє, чому так ненавидить свою подругу. Дратує все: її покірність, її безпорадність, її обдарованість балерини
(М. Дашкієв)
;Міцно склеплені очі, зціплені губи не змінили звичайного виразу покірності в її обличчі
(Л. Яновська)
;Руські не тремтіли перед Батиєм, не виходили до воріт з поклонами покірності
(А. Хижняк)
.