СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ПОКІ́РНИЙ
, а, е.
Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний
.
А вже він такий був покірний та слухняний – що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить
(О. Стороженко)
;
Князь сей був дуже покірний, тримався литовських панів, і його син Семен, що наступив по батьку на київськім столі (десь коло р. 1454), був оженений з донькою голови литовського правительства
(М. Грушевський)
;
Дивно було бачити цей люд, ще недавно такий сміливий та завзятий, а нині покірний, пригнічений
(М. Івченко)
;
Кінь називався Юра, був лагідний, як немовля, покірний і слухняний
(С. Андрухович)
;
// 
кому.
Який виконує волю кого-небудь, слухається когось
.
– Я буду тобі покірна, поважатиму тебе
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Доктор обережно взяв другу, покірну й холоднувату руку, почуваючи від дотику до неї таке давнє кричуще щастя, що сам унутрішньо, як у сні, тьмяно й блаженно здивувався
(В. Винниченко)
;
// 
Який не може чинити опір чому-небудь, нездатний перебороти щось; підвладний
.
За селом над свіжою ямою стоїть, покірна долі, тиха й добра Федорченкова мати
(О. Довженко)
;
Він мріє про перетворення самої людини в покірну, слухняну машину, позбавлену здатності почувати і мислити
(Ю. Смолич)
;
// 
Власт. слухняному, поступливому
.
Життя встигло виховати в Христинки покірну терплячість
(Г. Пагутяк)
;
Даруся схиляє таку ясну тепер, покірну голову, сама не знаючи перед ким: чи перед сонечком, чи отим голосом, що пеленає з ніг до голови
(М. Матіос)
;
// 
Який виражає покору
.
Стрічаюсь з її очима. Такі покірні, благаючі і невинні!
(М. Коцюбинський)
;
// 
поет.
Який легко піддається дії кого-, чого-небудь
.
Дай тоді швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси
(Я. Щоголів)
;
// 
поет.
Підвладний людині
.
Закрутила турбіни в бурун нашій волі покірна вода
(В. Сосюра)
;
Покірний моїй руці ракетоплан, чи, як правильно було б тепер його назвати – гелікоптер, піднімався у вищі шари атмосфери
(В. Владко)
;
Селище лежало перед ним покірне й німе
(Ю. Бедзик)
.