А вже він такий був покірний та слухняний – що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить

Князь сей був дуже покірний, тримався литовських панів, і його син Семен, що наступив по батьку на київськім столі (десь коло р. 1454), був оженений з донькою голови литовського правительства

Дивно було бачити цей люд, ще недавно такий сміливий та завзятий, а нині покірний, пригнічений

Кінь називався Юра, був лагідний, як немовля, покірний і слухняний

– Я буду тобі покірна, поважатиму тебе

Доктор обережно взяв другу, покірну й холоднувату руку, почуваючи від дотику до неї таке давнє кричуще щастя, що сам унутрішньо, як у сні, тьмяно й блаженно здивувався

За селом над свіжою ямою стоїть, покірна долі, тиха й добра Федорченкова мати

Він мріє про перетворення самої людини в покірну, слухняну машину, позбавлену здатності почувати і мислити

Життя встигло виховати в Христинки покірну терплячість

Даруся схиляє таку ясну тепер, покірну голову, сама не знаючи перед ким: чи перед сонечком, чи отим голосом, що пеленає з ніг до голови

Стрічаюсь з її очима. Такі покірні, благаючі і невинні!

Дай тоді швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси

Закрутила турбіни в бурун нашій волі покірна вода

Покірний моїй руці ракетоплан, чи, як правильно було б тепер його назвати – гелікоптер, піднімався у вищі шари атмосфери

Селище лежало перед ним покірне й німе