СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКІ́РНЕНЬКИЙ
, а, е, розм.
Досить покірний; надто покірний
.
– Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї
(І. Нечуй-Левицький)
;
Жінка знову взялася за санобробку цього кураївського шалапута, що набивається в зяті й від якого довірливій тещі довелось би, мабуть, усього почути, а поки що сидить такий покірненький, аж присмучений
(О. Гончар)
;
Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким
(В. Дрозд)
.