ПОКІНЧИ́ТИ

, чу́, чи́ш, док.

з ким – чим, заст. що, з інфін.

Кінчити, закінчити що-небудь; довести до кінця

Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Учора трупа Саксаганського покінчила грати у нас і поїхала в Харків

(Панас Мирний)

;

Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи, бо мені хтілось би покінчити з нею скоріш

(Леся Українка)

;

– Ти мусиш, нарешті, покінчити з Мироном! Остаточно розбити, знищить, просто стерти, не лишити каміня на каміні

[каменя на камені]

від його теорій

(В. Винниченко)

;

Коли покінчили зі стравою, Ремо подякував і попрохав кальяну

[кальяна]

(Олесь Досвітній)

;

Покінчивши з цим питанням, перейшли до поточних справ

(А. Головко)

;

Покінчивши з загорожами, молодий господар взявся до роботи

(Григорій Тютюнник)

;

Витратити до кінця

Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, .. хоча з сьогоднішньою порцією сірників Кузьма Іванович давно покінчив

(С. Голованівський)

з ким – чим, заст. що.

Ліквідувати кого-, що-небудь

Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити .. з неписьменністю і темрявою

(І. Цюпа)

;

Не знали партизани, що фашисти надумали взяти їх живими, аби все вивідати та покінчити з партизанами в цьому краї

(К. Гриб)

;

Першими злочинцями є ті, хто не хоче раз і назавжди покінчити з ядерною зброєю

(М. Руденко)

;

Покласти край чомусь, припинити тривання чого-небудь

Щоб покінчити муки, Лазар чіплявся за ноги, витягував тіло

(М. Коцюбинський)

;

Не раз мені здавалося, що з літературою я покінчив назавжди. Я занадто стомлювався фізично й морально, щоб мати змогу перевтілюватися в персонажів ще не написаних творів, а згадувати свої колись написані книжки було недоцільно й боляче

(Б. Антоненко-Давидович)

;

По часі він знов зводиться й знов уперто лізе битися. Намагаюся рішуче покінчити з цим. Розганяюся й, з останньої сили, повалюю його та спускаю в яр

(У. Самчук)

;

Коли на них міцно налягав сон, вони замовкали, дрімаючи, а в цей час недремні мовчки затісувалися в чергу, щоб скоріше просунутися до жомових ям і покінчити із оцим безконечним, безнадійним чеканням

(Григорій Тютюнник)

з ким, розм.

Позбавити життя, убити когось; знищити

Обурений нападами запорожців на підвладних турецькому султанові татар та на турецькі міста, султан Магомет IV вирішив покінчити із запорожцями так, щоб і сліду од них не залишилося

(А. Кащенко)

;

Так він і впав. З ним покінчили одразу

(М. Коцюбинський)

;

Серце пригадувало Мотрю, розум казав покінчити раз із Кочубеєм

(Б. Лепкий)

;

Він спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним

(А. Хижняк)

;

Турецький султан спробував раз і назавжди покінчити з кавалерами меча, дніпровськими лицарями

(Г. Колісник)

на чому.

Прийняти якесь рішення

Так сперечались довгенько І на тому покінчили, Щоб робити звичайненько Їм обом, як перш робили

(П. Грабовський)

;

На тім і покінчили, що їмость поговорить іще зо Славком про батька

(Л. Мартович)

◇

Кінча́ти / кінчи́ти (покінчи́ти) раху́нки

див.

кінча́ти

;

(1)

Покінчи́ти з собо́ю (самогу́бством)

–

позбавити себе життя, вчинити самогубство

Про Дорошенка оповідали, що сидить в малім замку і в останній біді хоче сісти на бочку з порохом і, запаливши її, так з собою покінчити

(М. Грушевський)

;

І саме тому, що – на випадок катастрофи – у нього було тепер чим покінчити з собою, він почував себе майже в цілковитій безпеці

(О. Гончар)

;

Я відчула, що він самогубець, збирається покінчити з собою

(О. Бердник)

;

Згідно з переказами, коли відчай козаків дійшов межі, вони вирішили покінчити своє життя самогубством

(Д. Білий)